Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаМакроекономіка → Національна економіка. Частина 1 → 
« Попередня   ЗМІСТ   Наступна »

Проблема подвійного рахунку

Якщо ми підсумовуємо весь обсяг продукції, виробленої за період часу (наприклад, за рік) всіма підприємствами будь-якої економіки, чи отримаємо ми реальну картину економічної ситуації в національній економіці? Ні, така методика призведе до значного спотворення результатів діяльності економіки. У чому ж тут справа?

Багато підприємств виробляють продукцію, яка потім використовується в якості факторів виробництва (сировини і матеріалів або напівфабрикатів, а також засобів виробництва) в подальших видах виробничої активності інших учасників економічного життя. Наприклад, зрубаний ліс застосовується в деревообробній промисловості для виготовлення дощок, які входять у виробничий процес меблевої фабрики, меблева фабрика виготовляє меблі, продаж якої здійснюється через оптові та роздрібні точки продажу, магазини та мережі магазинів. Складання результатів виробництва на кожному етапі призводить до подвійного рахунку. Одна і та ж продукція враховується спочатку як результат одного виробництва (наприклад, ліс - для лісозаготівельного підприємства), а потім як результат іншого виробництва (у вигляді дощок і меблів для меблевої фабрики і магазину, який торгує меблями).

Щоб уникнути подвійного рахунку, макроекономісти поділяють результати економічної діяльності на два типи: кінцевий продукт і проміжний продукт.

Кінцевий продукт - продукт, який використовується для кінцевого споживання (кінцевими споживачами, головним чином домогосподарствами), він іде з процесу економічного обороту, «знищується» в споживанні. До кінцевого продукту відносять споживчі товари, а також капітальні засоби виробництва, які теж «споживаються», зношуються в процесі виробництва, а не змінюють свою форму.

Проміжний продукт - продукт, який використовується для виробництва інших товарів і послуг; в процесі споживання перетворюється в інший товар. До проміжного продукту відносяться сировина, матеріали, напівфабрикати, а також готова продукція, що є фактором виробництва для наступної стадії вертикальної продуктового ланцюжка.

Якщо з результату виробництва на кожній стадії ми віднімемо вартість проміжної продукції, то отримаємо додану вартість (або вартість, додану обробкою) - той чистий підсумок, який кожне підприємство додає до сукупного продукту галузі та економіки в цілому.

приклад

Громадянин А зрубав дерево і продав його за 10 руб. громадянину В. Громадянин В розпиляв його на дошки і продав за 25 руб. громадянину С. Громадянин З продав дошки в різницю за 35 руб. громадянину Д. Громадянин Д зробив з них книжкові полиці і продав за 100 руб.

Чому дорівнює кінцевий продукт і проміжний продукт? Чому дорівнює додана вартість на кожному етапі процесу виробництва?

Рішення.

Вартість кінцевого продукту виходить підсумовуванням тільки доданої вартості. При цьому додана вартість - це різниця між вартістю кінцевої продукції і проміжних товарів. Результати аналізу представлені в табл. 2.1.

результати завдання

Таблиця 2.1

Стадія виробництва полиць

Проміжний продукт, руб.

Кінцевий продукт, руб.

Додана вартість, руб.

дерево

0

10

10

дошки

10

25

15

Роздріб

25

35

10

полиці

35

100

65

Разом

70

-

100

Отже, кінцевий продукт дорівнює 100 руб.

У проміжний продукт включаються всі одиниці, які виплачені по ланцюжку від громадянина А до громадянина Д. Отже, проміжний продукт дорівнює 70 руб.

Вертикальну продуктову ланцюжок ділових трансакцій цього прикладу можна представити таким чином (рис. 2.1).

Вертикальна продуктова ланцюжок

Мал. 2.1. Вертикальна продуктова ланцюжок

Відповідь.

Кінцевий продукт - 100 руб. Проміжний продукт - 70 руб. Додана вартість -100 руб.

  1. Рішення задач, введення в макроекономіку
    №1 а) Визначимо величину НД на основі даних про його використання: Оскільки прямі податки становлять 30 ден. од., то наявний дохід дорівнює б) Амортизаційний фонд (D) відповідає різниці ВНП - ЧНП. У свою чергу ЧНП = 445 + 20 - 25 = 440. Отже, D = 500 - 440 = 60. в) Стан державного бюджету
  2. Ринок цінних паперів
    Пасив балансу комерційного банку містить такі статті (в млн руб.): Вклади до запитання - 500; строкові вклади - 250; власний капітал - 100. Норматив мінімального резервного покриття за вкладами до запитання дорівнює 15%, а за строковими вкладами - 10%. Наскільки зростуть надлишкові резерви
  3. Ринок праці
    №51_ Виробництво благ відображається виробничою функцією у = 1ОЛ * 0,5 ; обсяг ефективного попиту дорівнює 20 од., а ставка реальної заробітної плати 2 ден. од. Визначити обсяг попиту на працю відповідно до неокласичної і кейнсіанської концепціями. №52 Технологія виробництва відображається
  4. Ринок грошей
    № 26_ Грошова база країни становить 100 ден. од. Норматив обов'язкових резервів в центральному банку встановлено 12% депозитів населення в комерційних банках. Останні зберігають 8% депозитів населення в якості надлишкових резервів. Населення тримає готівкою 25% отриманих в комерційних банках
  5. Ринковий обмінний курс і паритет купівельної спроможності
    Розглянута вище концепції процентного паритету заснована на припущенні, що 1 ден. од., інвестована на ринку фінансів, повинна приносити однаковий дохід незалежно від того, в вітчизняний або в закордонний ринок вона вкладена. Аналогічна передумова лежить в основі концепції паритету купівельної
  6. Репрезентативний виробник, виробнича функція
    Репрезентативне виробник пред'являє попит на фактори виробництва і виплачує їм винагороду, виробляє умовний єдиний продукт, а також інвестує. Розглянемо ці процеси докладніше. Виробничий процес репрезентативного виробника описується виробничою функцією, яка зіставляє величиною використаного
  7. Реальні показники національної економіки, показники сукупного виробництва
    Індикатори економічної середовища поділяються на дві великі категорії: реальні та цінові показники. Реальні показники характеризують стан справ в реальному секторі економіки, показують, який обсяг продукції був прознавств або спожито за певний період (як правило, за рік). Цінові показники
  8. Протиріччя в класичної дихотомії
    Комплексний аналіз цього протиріччя у вченні класиків провів Д. Натінкін. Він звернув увагу на те, що в навчанні класиків теорія цінності, що визначає пропорції обміну товарів, т. Е їх відносні ціни, не узгоджується з кількісною теорією грошей, що служить для визначення рівня цін і номінальних
© 2014-2021  epi.cc.ua