| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ДИНАМІКА ЇЇ РОЗВИТКУ НА МЕЖІ XX-XXI ВВ |
||
|
Сучасна промисловість складається з безлічі самостійних галузей виробництва, кожна з яких включає велику групу споріднених підприємств і виробничих об'єднань, розташованих в окремих випадках на значній територіальному видаленні один від одного. Галузева структура промисловості характеризується складом галузей, їх кількісними співвідношеннями, що виражають певні виробничі взаємозв'язки між ними. У процесі статистичного обліку та аналізу галузева структура промисловості визначається зазвичай шляхом знаходження питомої ваги галузей у загальному обсязі виробництва продукції, чисельності зайнятих і вартості основних виробничих фондів промисловості. Серед перерахованих показників, за допомогою яких визначається галузева структура промисловості, основним є показник обсягу виробленої продукції. Він дозволяє більш об'єктивно судити не тільки про співвідношення галузей, а й про їх взаємозв'язках, динаміці галузевої структури промисловості. Визначаючи галузеву структуру промисловості за показником чисельності зайнятих, слід мати на увазі, що в цьому випадку буде отримана дещо інша картина, не зовсім точно характеризує дійсну частку галузей у загальнопромисловому виробництві: питома вага більш трудомістких галузей буде завищений, і, навпаки, частка галузей з високим рівнем механізації та автоматизації виявиться заниженою. Галузева структура, обчислена за допомогою показника вартості основних фондів, головним чином відображає виробничо-технічний рівень галузей промисловості. У галузевій структурі промисловості відбивається рівень індустріального розвитку країни та її економічної самостійності, ступінь технічної оснащеності промисловості і ведуча роль цієї галузі в економіці в цілому. Більш досконала галузева структура промисловості певною мірою характеризує ефективність промислового виробництва. Про прогресивності структури промисловості судять як за складом і питомою вагою галузей, що входять в промисловість, так і по тому, наскільки досконала внутрішньогалузева структура тієї чи іншої галузі промисловості, тобто наскільки в даній галузі представлені і розвинені найбільш прогресивні виробництва. Взаємозв'язки галузей промисловості, пропорції, що склалися між ними, обумовлені способом виробництва, а також сукупною дією на його основі багатьох інших факторів. До найважливіших з цих факторів, визначають зміни в галузевій структурі промисловості, відносяться: 1. 2. рівень суспільного поділу праці, розвиток спеціалізації і кооперування виробництва; 3. зростання матеріальних потреб населення; 4. суспільно-історичні умови, в яких йде розвиток промисловості; 5. природні ресурси країни. Класифікація галузей промисловості заснована на наступних основних економічних принципах: економічне призначення виробленої продукції; характер функціонування продукції у виробничому процесі; однорідність цільового призначення випускається, спільність сировини, що переробляється, спорідненість застосовуваної технології; характер впливу на предмет праці та ін Розподіл промислового виробництва за економічним призначенням продукції не збігається з галузевою структурою промисловості, так як натуральна форма виробленої в галузі продукції нерідко не визначає її економічного призначення. Тому в системі національних рахунків широко використовується класифікація галузей промисловості, що передбачає їхнє об'єднання у великі комплексні галузі по одному з таких ознак: однорідність цільового призначення виробленої продукції (машинобудівна, паливна, харчова, промисловість будівельних матеріалів), спільність вихідної сировини (металообробна і деревообробна), спорідненість застосовуваної технології (хімічна промисловість). Найбільша частина галузей охоплюється ознакою цільового призначення випускається ними. Угрупування за характером впливу на предмет праці поділяє всю промисловість на видобувні і обробні галузі. До складу добувної промисловості входять галузі, в яких здійснюється процес видобутку сировини і палива із земних надр, лісів і водойм (вугільна, лісова та ін.) До групи обробної промисловості відносяться галузі, що займаються переробкою сировинних матеріалів. У залежності від вихідної сировини обробна промисловість підрозділяється на галузі, що переробляють сировину промислового походження (виробництво чорних, кольорових металів тощо), і галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину (м'ясна, цукрова, бавовняна та ін.) Сучасний етап економічного розвитку провідних країн світу характеризується великими зрушеннями структури господарства, що обумовлює незворотність переходу до нових міжгалузевих і відтворювальним пропорціям. На це вплинули і такі фактори, як сировинний і енергетичні кризи, що сприяли подорожчання сировини та енергоносіїв, а отже, обладнання та будівництва. Ускладнився інвестиційний процес, в цілому значно підвищилися витрати виробництва. Все це не тільки викликало, але й підсилило тенденції до подорожчання самого відтворювального процесу. Такий розвиток подій об'єктивно стимулює вступ країн ринкової економіки в новий етап технологічної революції. Розвиток нових форм суспільного попиту, перехід до нових видів і зразків техніки та принципово нових технологічних процесів і т. | перше, реконструкція і модернізація традиційних провідних галузей економіки; | друге, зміна поколінь продукції, що випускається в секторі нових наукомістких галузей. Для розвинених країн сьогодні характерні насиченість виробництва технікою і кваліфікованою робочою силою, наявність ємного платоспроможного попиту на товари і послуги найрізноманітнішого призначення. Тому для збільшення виробництва готових виробів немає необхідності нарощувати випуск металу, комплектуючих виробів і т.д., більше того, чисельність верстатного парку в ряді країн стала навіть скорочуватися. Що проходить структурна перебудова націлена на підвищення якісних параметрів виробництва і виробів, що випускаються, посилення ресурсозберігаючого типу відтворення, інтенсифікацію народногосподарських процесів, прискорений розвиток новітніх наукомістких галузей. Структурні зміни відбуваються в галузевому та воспроизводственном розрізах. Структурні перетворення стали здійснюватися на мікрорівні - рівні підгалузей і видів виробництв - головним чином за рахунок якісних зрушень усередині традиційних галузей господарства. При цьому провідною галуззю матеріального виробництва залишається промисловість і насамперед машинобудування, де акумулюються науково-технічні досягнення. Тому саме в ній найбільш помітна тенденція до зниження питомої ваги сировини, енергоносіїв, живої праці, у структурі промисловості стрімко зростає частка новітніх наукоємних галузей. Зберігається тенденція скорочення частки добувної промисловості (при зростанні витрат на розвідку, буріння і видобуток газу, нафти і т.д.). При цьому в неї все більше проникають новітні прогресивні технологічні процеси, впроваджуються мікропроцесори і мікросхеми, які надають величезне вплив на структуру виробництва і сприяють масовому вивільненню з виробничого процесу робочої сили. Комплексна автоматизація виробництва, розробка «безлюдної» технології - провідні напрямки НТП. Причому головний напрямок їх розвитку - це не створення окремих машин, а розробка і впровадження комплексів, систем машин у сільському господарстві, будівництві, видобутку корисних копалин, складському господарстві і т.д. В цілому в останні десятиліття в індустріально розвинених країнах загальна закономірність галузевих зрушень полягає в помітному зниженні питомої ваги сировинних галузей і сільського господарства, в технічній модернізації промисловості і швидке зростання галузей сфери послуг. Найбільш радикальні зміни відбуваються на рівні підгалузей, в рамках яких найвищу динаміку мають наукомісткі виробництва. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ДИНАМІКА ЇЇ РОЗВИТКУ НА МЕЖІ XX-XXI ВВ " |
||
|
||