Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Т. Г. Морозова. Регіональна економіка, 2001 - перейти до змісту підручника

1. Галузева структура економіки Росії і методи галузевого економічного обгрунтування розміщення виробництва

Економіка Російської Федерації являє собою складний господарський механізм, що сформувався на базі соціально-економічного розвитку, міжрайонного територіального поділу праці та інтеграційних процесів.
Інтегральним показником оцінки економічного розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), що характеризує рівень розвитку економіки, особливості її структури, ефективність функціонування окремих галузей, ступінь участі країни у світових інтеграційних процесах.
Сукупний показник валового внутрішнього продукту характеризує вартість товарів і послуг, вироблених в країні усіма галузями економіки і призначених для кінцевого споживання, накопичення й експорту. В даний час більше половини всієї світової вартості ВВП створюється в США, Японії та Німеччини. За обсягами виробництва валового внутрішнього продукту Російська Федерація займає 45-е місце у світі. Обсяг її ВВП у вартісному вираженні майже в 40 разів менше ВВП Сполучених Штатів Америки. А з виробництва ВВП на душу населення Росія стоїть на 39-му місці в світі, поступаючись за цим показником таких країн, як Колумбія, Таїланд, Чилі та ін
Економічні позиції Росії у світовому співтоваристві істотно ослабли в результаті кризових процесів, що намітилися до середини 1980-х років і перерослих у відкритий соціально-економічна криза на початку 1990-х років, і розпаду СРСР, що викликав розрив господарських і технологічних зв'язків з пострадянськими республіками.
Сучасний етап економічного і соціального розвитку Російської Федерації пов'язаний з корінними змінами, викликаними переходом до ринкових відносин. Формування ринкової економіки передбачає створення соціально орієнтованої економіки, що означає переорієнтацію всього виробництва на запити споживача.
Структура господарського комплексу. Єдиний господарський комплекс країни представлений галузевої та територіальної структурами.
Галузева структура - це сукупність галузей народногосподарського комплексу, що характеризуються певними пропорціями і взаємозв'язками. У галузевому плані структура єдиного народногосподарського комплексу представлена ??двома сферами: матеріального виробництва (або виробничою сферою) і нематеріального виробництва (невиробничій сферою).
Основу єдиного народногосподарського комплексу складає сфера матеріального виробництва, в якій зайнято 68,7% населення від загальної чисельності всього населення, зайнятого у всіх сферах господарської діяльності.
Виробнича сфера включає.
- галузі, що створюють матеріальні блага, - промисловість, сільське господарство, будівництво;
- галузі, що доставляють матеріальні блага споживачеві, - транспорт і зв'язок;
- галузі, пов'язані з процесом виробництва в сфері обігу, - торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготовки.
Невиробнича сфера складається з таких галузей:
- галузі послуг, до них відносять: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт і зв'язок, пов'язані з обслуговуванням населення;
- галузі соціального обслуговування - освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування;
- галузі, що включає кредитування, фінанси і страхування;
- апарату органів управління;
- оборони.
За роки економічних реформ в Росії відбулися деякі позитивні зміни у співвідношенні між виробничої та невиробничої сферою. Так, частка зайнятих у галузях матеріального виробництва скоротилася з 70,6% до 68,7%, а в галузях нематеріального виробництва зросла з 29,4% до 31,3%. Знижується частка зайнятого населення у промисловості, будівництві, а збільшується в торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні, кредитуванні, фінансах та страхуванні, апараті органів управління. Зміна структури зайнятості по галузях господарського комплексу та сфер докладання праці свідчить про розвиток ринкових структур в економіці.
Помітні зрушення відзначаються і в структурі виробленого валового внутрішнього продукту (ВВП). За 1992-1996 рр.. питома вага послуг зріс з 32,6 до 52,6%. Однак ці структурні зміни відбулися в основному за рахунок падіння рівня промислового виробництва і нерівномірного зростання цін. Перелив капіталу йде в бік фінансової та торгової економіки. Відбувається стихійна структурна перебудова, яка веде до деіндустріалізації економіки.
Для сучасної структури народного господарства Росії характерною рисою є наявність не тільки галузевих, але і міжгалузевих комплексів. Все більшою мірою йде процес зміцнення виробничих зв'язків, інтеграції різних щаблів виробництва. Міжгалузеві виробництва (комплекси) виникають і розвиваються як всередині окремо взятої галузі народного господарства, так і між галузями, що мають тісні технологічні зв'язки. Склалися такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельний, агропромисловий, транспортний. Більш складною структурою відрізняються агропромисловий та будівельний комплекси, що включають різні галузі народного господарства.
В умовах становлення і розвитку ринкових відносин все більшого значення набуває інфраструктура. Інфраструктура - це сукупність матеріальних засобів, що забезпечує виробничі і соціально-побутові потреби.
Залежно від виконуваних функцій виділяють виробничу і соціальну інфраструктуру.
Виробнича інфраструктура продовжує процес виробництва в сфері обігу і створює нову вартість. Вона включає транспорт, зв'язок, складське і тарне господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, теплотраси, водопровід, комунікації та мережі, газо-і нафтопроводи, іригаційні системи і т.п.
Соціальна інфраструктура включає пасажирський транспорт, систему зв'язку з обслуговування населення, комунально-побутове господарство міських і сільських поселень.
Інфраструктура відіграє величезну роль не тільки в ефективному забезпеченні процесу виробництва, але і в розвитку соціально-побутової сфери населення, а також у розвитку комплексності народного господарства і в освоєнні нових територій.
Становлення ринкової економіки в Російській Федерації супроводжується розвитком ринкової інфраструктури. Створюються і розвиваються товарні, фондові, валютні біржі; зростає кількість комерційних банків у різних регіонах Росії.
Диференціація структури народногосподарського комплексу РФ характеризується поділом великих галузей на прості галузі та підгалузі. Особливо яскраво диференціація виражена в промисловості, де виділяються 11 укрупнених галузей, 150 простих виробництв і понад 300 підгалузей.
Під територіальною структурою розуміється поділ системи народного господарства за територіальним утворенням - зонам, районам різного рівня, промисловим центрам, вузлам. Вона змінюється значно повільніше, ніж галузева структура, оскільки основні її елементи сильніше прив'язані до конкретної території. Територіальна структура виступає основою територіальної організації господарства. Освоєння нових територій з унікальними природними багатствами змінює структуру окремих регіонів і сприяє формуванню нових територіальних комплексів.
Становлення ринкової економіки в Росії вимагає вирішення найважливішого завдання - вдосконалення її галузевої структури, яка характеризується високою питомою вагою паливно-сировинних галузей при порівняно низькій питомій вазі сектора високотехнологічних, наукоємних виробництв, що явно не відповідає структурі економіки високорозвинених держав світу. У зв'язку з цим необхідний перехід від обтяженою базовими галузями економіки до господарської структурі, орієнтованої на задоволення потреб населення.
Основним змістом нового періоду перетворень є структурна перебудова економіки. У програмі соціального та економічного розвитку на період до 2000 р. передбачаються стабілізація економіки та забезпечення високих темпів інвестицій для динамічного розвитку економіки та структурних перетворень.
Методи галузевого економічного обгрунтування розміщення виробництв. Сучасна промисловість характеризується високим рівнем спеціалізації. У результаті поглиблення суспільного поділу праці виникло безліч галузей, підгалузей і видів виробництв, що утворюють у своїй сукупності галузеву структуру промисловості. Галузі спеціалізації визначають і господарський профіль регіонів. Без визначення спеціалізують галузей не обходиться жодна робота, що вивчає економіку району. Для цього слід використовувати теоретично обгрунтовані показники, тісно пов'язані з іншими показниками територіального поділу праці. Оскільки в основі ринкової спеціалізації лежить територіальний поділ суспільної праці, то й визначення спеціалізуються галузей має базуватися на виявленні частки участі району в суспільному розподілі праці.
Для кількісного визначення рівня спеціалізації економічних районів використовують такі показники, як коефіцієнт локалізації, коефіцієнт душового виробництва і коефіцієнт міжрайонної товарності.
Коефіцієнт локалізації даного виробництва на території району Кл розраховується відношенням питомої ваги даної галузі в структурі виробництва району до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Розрахунки проводяться за валової товарної продукції, основним промисловим фондам і чисельності промислово-виробничого персоналу:
,


де Ор - галузь району;
Ос - галузь країни;
Пр - все промислове виробництво району;
Пс - все промислове виробництво країни.
Коефіцієнт душового виробництва КД обчислюється відношенням питомої ваги галузі господарства району у відповідній структурі галузі країни до питомої ваги населення району в населенні країни:
,


де Op - галузь району;
Ос - галузь країни;
Нр - населення району;
Нс - населення країни.
Коефіцієнт міжрайонної товарності КМТ розраховується як відношення вивезення з району даної продукції до її районному виробництву:
.


Для визначення галузей ринкової спеціалізації використовується також індексний метод, запропонований В.В. Кістанова:
,


де Су - показник спеціалізації району на відповідній галузі;
Уо - питома вага району в країні по даній галузі промисловості;
Ур - питома вага району в країні по всій галузі промисловості.

Якщо розрахункові показники більше або рівні 1, отже, дані галузі виступають як галузі ринкової спеціалізації.
Розрахунки показують, що галузі з найбільшою питомою вагою в структурі промислового виробництва країни мають і найбільші показники за коефіцієнтами спеціалізації, локалізації та душового виробництва.
Одним з головних критеріїв розміщення галузей на певній території є показник їхньої економічної ефективності. В якості ефективності розміщення виробництва прийнятий показник "отримання намічених обсягів продукції з найменшими сукупними народногосподарськими витратами". В якості рекомендованих показників ефективності розміщення підприємств встановлено: собівартість продукції (з урахуванням її доставки споживачеві), питомі капітальні вкладення (на одиницю потужності) і прибуток. З порівнюваних варіантів найкращий визначається по мінімуму приведених витрат, обчислюється як сума показників собівартості продукції і твори показників питомих капіталовкладень на галузевої нормативної коефіцієнт їх порівняльної ефективності (загальний коефіцієнт 0,15, відповідний нормативному терміну окупності 7 років, або 0,12 - 8,3 року).
П=С + К? Е,
де П - приведені витрати на одиницю продукції;
С - собівартість (сума всіх поточних витрат на виробництво одиниці продукції);
К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції;
Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.
Визначення показників економічної ефективності розміщення виробництва ведеться також з використанням показників рентабельності Р.


або


де Ц - ціна;
С - собівартість одиниці продукції;
К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції;
Ф - сума основних виробничих фондів і нормативних оборотних коштів.
Показник рентабельності забезпечує соизмерение прибутку від реалізації продукції з капітальними вкладеннями або основними фондами. З наведених формул випливає, що величина рентабельності залежить не тільки від розмірів поточних і одноразових витрат, а й від рівня цін на продукцію.
Поряд із зазначеними показниками по кожній галузі виробництва розробляється система техніко-економічних показників її розміщення. Вона включає: а) питомі витрати основних видів сировини, палива, теплової та електричної енергії, води на одиницю готової продукції; б) вихід виробничих відходів (на одиницю продукції) та їх характеристику; в) трудові витрати на одиницю продукції; г) питомі витрати основних фондів.
На основі цих первинних показників розробляється ряд інших показників, що грають важливу роль для обгрунтування розміщення виробництва: забезпеченість робочих основними виробничими фондами, енергоозброєність і пр.
  Використання показників ефективності раціонального розміщення сприяє встановленню оптимальних пропорцій між галузями і виробництвами.
  При виборі найбільш оптимального варіанту розміщення промислового підприємства необхідно враховувати вплив ряду факторів - матеріаломісткості, транспортного фактора та споживчого. Так, у галузях добувної промисловості головну роль відіграють запаси ресурсів, їх якість і транспортні умови, рівень науково-технічного прогресу.
  При розміщенні багатьох галузей обробної промисловості важливо враховувати вплив переважаючих факторів у всій їх сукупності. Так, енергоємність виступає як головний фактор при розміщенні виробництва синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас, смол, а також галузей кольорової металургії (алюмінієвої, магнієвої, нікелевої).
  Багато галузей добувної промисловості орієнтуються на сировинний фактор - це чорна металургія, важке металлоемкое машинобудування, виробництво мінеральних добрив, цементна, скляна, цукрова, целюлозно-паперова. У їх виробництві витрата сировини в кілька разів перевищує вагу готової продукції.
  На трудомісткість як головний фактор у своєму розміщенні орієнтуються верстатобудування, приладобудування, електротехнічна і радіотехнічна промисловість, а також текстильна, швейна, взуттєва, трикотажна.
  На споживчий фактор орієнтуються нафтопереробна промисловість, резинотехническая, цегляна, сільськогосподарське машинобудування, хлібопекарська, кондитерська, молочна та м'ясна.
  У всіх галузях поряд з переважаючим фактором великий вплив на розміщення надають і інші фактори. Наприклад, у чорній металургії повного циклу на розміщення впливають сировинної і паливно-енергетичний фактори.
  Особливо важливо при виборі місця для розміщення промислових підприємств усіх галузей враховувати екологічний фактор.
  Контрольні питання
  1. Охарактеризуйте галузеву і територіальну структуру промисловості Росії.
  2. Які існують методи визначення галузей ринкової спеціалізації регіонів, економічної ефективності виробництва?
  3. Назвіть фактори, що визначають розміщення окремих галузей і виробництв.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1. Галузева структура економіки Росії і методи галузевого економічного обгрунтування розміщення виробництва"
  1.  18.5. Інституційна структура внутрішніх ринків
      галузевої, розмірний і соціальний аспекти. Найбільше значення має розмірна структура, яка формується в результаті концентрації та спеціалізації виробництва. Вона характеризується певним співвідношенням підприємств різних розмірів. Тип розмірної структури визначається в основному ступенем диференціації галузевої продукції і розміром її
  2.  5. Галузева структура національної економіки
      галузевої структури національної економіки змінювали один одного, але для кожної окремої країни мали свої специфічні риси. Динамічні зміни галузевої структури відбуваються циклічно на тимчасовому відрізку від 10 до 20 років. Для них характерні такі риси: 1) підвищення значення та обсягу галузі послуг - інтелектуальної, інформаційної сфери; 2) зниження обсягів видобувної галузі по
  3.  Тема 2. Господарські форми і галузева структура економіки стародавнього світу
      галузева структура економіки стародавнього
  4.  Лекція 2. Господарські форми і галузева структура економіки стародавнього світу
      галузева структура економіки стародавнього
  5.  I.4.1. Структура світової економіки і національного господарства, їх сутність
      галузеві та міжгалузеві ланки, регіони, комплекси, підприємства та об'єднання. Співвідношення між цими елементами являє собою економічну структуру світового господарства. Економічна структура, її оптимальність має величезне значення для стійкого й ефективного розвитку світової економіки. Структура світової економіки і національних господарств - це найважливіші пропорції у виробництві
  6.  Терміни і поняття
      структура Структурні кризи Галузева структура Відтворювальна
  7.  Галузеві міжурядові організації
      . Галузеві міжурядові організації сприяють регулювання певних сфер і галузей у світовому господарстві. Найбільш значущою з них є Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК), в яку входять 12 нафтовидобувних країн. Вона виконує функції картелю, встановлює і стежить за дотриманням квот на виробництво нафти, що зумовлює суть механізму регулювання цін.
  8.  29. Галузева структура сучасної промисловості
      галузевої структури промисловості. При визначенні галузевої структури промисловості за показником чисельності зайнятих питома вага більш трудомістких галузей буде завищений, а частка галузей з високим рівнем механізації та автоматизації виявиться заниженою. У галузевій структурі промисловості відбивається рівень індустріального розвитку країни та її економічної самостійності, ступінь
  9.  4. РІВЕНЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ ТА ЇЇ УЧАСТЬ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВ
      галузева структура економіки, виробництво основних видів продукції на душу населення та ін) такі країни не можуть бути віднесені до категорії розвинених. Іншим показником, широко застосовуються у міжнародній практиці, є галузева структура економіки. Її аналіз проводиться на основі показника ВВП, підрахованого за галузями. Насамперед враховується співвідношення між великими
  10.  28. Поняття галузевої структури економіки
      галузева класифікація всіх видів економічної діяльності та Міжнародна стандартна класифікація занять, що є складовими частинами СНС. У СНР передбачено використання двох типів класифікацій - по галузях і по секторах. Угруповання по галузях забезпечує характеристику галузевої структури економіки, дозволяє встановити внесок кожної галузі у створення ВВП, простежити
  11.  Галузева структура
      галузева структура на основі суспільного поділу праці. Розподіл національного господарства на основні сфери економіки (сільське і лісове господарство, промисловість і будівництво, транспорт, торгівля та інші галузі сфери послуг) висловлює загальний поділ праці. У свою чергу, приватне поділ праці передбачає наявність у кожній з цих сфер цілого ряду галузей. Так, у промисловості
  12.  Ринковий підхід
      галузевої оцінки. Метод ринку капіталів заснований на цінах продажу акцій подібних фірм на світових фондових ринках. Для застосування цього методу потрібно детальна фінансова і цінова інформація по представницької групі порівнянних фірм. Серцевина методу - фінансовий аналіз, вибір і обчислення оціночних коефіцієнтів (факторів). До останніх відносяться коефіцієнти: ціна / прибуток; ціна / грошовий
  13.  Висновки
      галузеву, відтворювальну, регіональну та зовнішньоторговельну структури. 8. Галузева структура характеризує співвідношення між різними галузями й усередині галузей. 9. Основним параметром відтворювальної структури є співвідношення між споживанням і накопиченням. 10. Економічна структура схильна до змін. Можна виділити два основних шляхи її зміни: стихійний і
  14.  Концепція структурної перебудови економіки Росії
      галузевого розмаїття народногосподарського комплексу. У структурі промисловості виділяються три групи галузей: 1) паливно-енергетичний комплекс. Ці галузі зберігають свою конкурентоспроможність і можуть залучати іноземні інвестиції; 2) галузі обробної промисловості, здатні поставляти продукцію на експорт (авіакосмічна, енергетичне машинобудування, почасти
  15.  Показники рівня економічного розвитку
      галузева структура економіки; - виробництво основних видів продукції на душу населення; - рівень і якість життя населення; - показники економічної ефективності. Якщо обсяг реального ВВП характеризує головним образів економічний потенціал країни, то виробництво ВВП / ВНП на душу населення є провідним показником рівня економічного розвитку. Наприклад, ВВП на душу