загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

Колллектівізація сільського господарства


Відповідно до «Декретом про землю» вся земля була націоналізована і переду-на в безплатне і вічне користування селянам. Таким чином, селянин залишився незалежним від держави виробником. Ця обставина зумовила восстанов-ня ринкового характеру економічних відносин між містом і селом після закінчення громадянської війни.
З переходом до непу розпочався новий етап соціального розшарування села. У 1927 р. частка куркульських господарств становила 4-5%, і вони виробляли 20%, а разом з заможні-ми середняками до 30% товарного хліба. Водночас аж ніяк не погроза капіталізації села стала вирішальною причиною колективізації. Очевидно, що форму і темпи пре-освіти аграрного сектора зумовила проблема індустріалізації.
На прикладі колективізації сільського господарства ми в черговий раз переконаємося, що причину різких поворотів історії СРСР слід шукати в області економіки, а не ідеолого-гии. Ідеологія тільки обслуговує ті процеси, які ініціюються процесом роз-ку економіки.
Деякий час вдавалося компенсувати недолік промислових товарів, здатних задовольнити селянський попит, за рахунок механізму «ножиць» цін. Однак результатом політики нееквівалентного обміну стала «хлібна страйк» 1927-1928 рр.. - Відмова заможного селянства продавати хліб державі за твердими цінами. По суті, повторилося ситуація 1917-1918 рр..: У країні була достатня кількість хліба, але го-сударство не могло взяти його звичайними ринковими засобами. «Хлібна страйк» була кризою монопольного ринку, на якому держава виступала в якості монополь-ного покупця. План хлібозаготівель був все-таки виконаний, але не шляхом підняття цін або демонополізації ринку, а за допомогою надзвичайних заходів у дусі продовольчої диктатури - повальних обшуків, судових репресій, реквізицій хлібних надлишків і навіть майна селян, звинувачених у спекуляції. Тим самим вперше після громадян-ської війни був створений прецедент вирішення економічних проблем неринковими, поза-економічними методами.
Тупіковий характер ситуації поглиблювала низька товарність сільськогосподарсько-го виробництва внаслідок збільшення частки дрібних селянських господарств. У 1926/27 господарському році частка товарного (надійшло на ринок) хліба склала тільки 630 млн. пудів замість 1300 млн. пудів в 1913 р., тобто скоротилася вдвічі при однаковому (!) Валовому зборі. (До революції 72% товарного хліба виробляли поміщики і кулаки). З цієї причини навіть за найсприятливіших умов держава все одно не змогло б отримати необхідну для проведення програми індустріалізації кількість хлі-ба. Таким чином, вже до кінця 1920-х рр.. дрібне роздроблене селянське господарство досягло межі свого розвитку? з точки зору загальнодержавних інтересів.
По-цьому тенденція до його укрупнення і механізації носила об'єктивний характер.
Вибір, зроблений керівництвом країни, підпорядковувався жорсткій логіці. З одного сто-ку, за допомогою ринкових методів держава не могла взяти необхідну кількість хліба з села. З іншого боку, поки особа села визначав незалежний вироб-ник, на позаекономічні методи вилучення хлібних надлишків селяни відповідали со-припиненням посівів і виробництва. Оман на цей рахунок не було, оскільки ще не був забутий досвід хлібної монополії та продрозкладки. Ситуація вимагала неординарних рішень, і таке рішення було знайдено. Підсумком кампанії колективізації стало огосу-дарствленіе аграрного сектора економіки. Сільський виробник був позбавлений независи-мости і самостійності. Державний контроль став всеохоплюючим, починаючи від розміру посівних площ і кінчаючи цінами на продукцію. У вигляді колгоспно-радгоспної системи держава отримала організаційну структуру для вилучення? прямого або шляхом нееквівалентного обміну? необхідних кількостей сельскохозяйст-кої продукції. Тільки в рамках такої структури виявилося можливим організувати перекачування ресурсів з села в місто на потреби реконструюється промислово-сти. Таким чином, форма і темпи колективізації відповідали інтересам розвитку не сільського господарства, а промисловості. Програма індустріалізації була виконана за рахунок експлуатації села.
Колективізація по-сталінськи не мала нічого спільного з кооперированием по-ленінському. Ленін припускав здійснити добровільний і поступовий перехід до загально-тиментом формам землеробства тільки після модернізації промисловості, щоб кре-стьяне усвідомили вигоду великого колективного машинного сільськогосподарського про-виробництва. Насправді до початку колективізації об'єктивні передумови для неї у вигляді достатнього рівня механізації аграрного сектора були відсутні. Показу-тельно, як такий, здавалося б, суто теоретичний факт - невідповідність нових про-виробничих відносин існуючому рівню розвитку продуктивних сил, пре-ломівшісь у свідомості людей, відбився в їхніх вчинках: не бачачи серйозних переваг переходу до спільного обробітку землі старими засобами виробництва , селянство зайняло вкрай стриману позицію відносно колективізації. Тому весь процес колективізації пройшов в обстановці тиску влади на селян. Примус силою - головний засіб, яке використовує будь-яка влада для компенсації неадекватності способу виробництва.
Для ідеологічного забезпечення непопулярною кампанії колективізації тре-Бова вселити основний бідняцько-середняцької масі образ ворога в особі куркулів, вос-які взяли цю сталінську ініціативу як посягання на свої економічні інте-реси.
Інша мета розкуркулення полягала у формуванні неподільного фонду колгоспів за рахунок експропрійованих у куркулів засобів виробництва. Як відомо, ці заходи за-чіпали і середняків.
Результатом стала насильницька ліквідація куркульства як «останнього екс-плуататорского класу». Звичні ідеологічні обгрунтування процесу раскулачіва-ня приховують той факт, що В.І. Ленін, грунтуючись на принциповій марксистської позиції, послідовно виступав проти експропріації куркульства. Ці ідеї були згодом враховані при проведенні кооперування в Східній Європі. Таким обра-зом, трагедія мільйонів розкуркулених стала платою за темпи: колективізацію сіль-ського господарства довелося проводити паралельно з індустріалізацією, а не після неї.
Але були перекручені не тільки методи проведення, а й сама сутність кооперації як добровільного об'єднання приватних виробників. Немає необхідності доводити відсутність у колгоспів статусу незалежних виробників. Колгоспник на практиці був позбавлений майже всіх прав власника. Звідси - психологія (!) Найманого працівника у зі-радянської селянина, втрата їм почуття господаря землі. Тривалий час прямо порушував-ся принцип матеріальної зацікавленості, аж до того, що селяни не отримували покладеного за зароблені трудодні. Відсутність ефективних економічних стимулів до високопродуктивної і якісної праці? найточніша ознака неаде-кватності способу виробництва.
Таким чином, сутність колективізації полягає в поширенні вуль-гарно-комуністичного способу виробництва на аграрний сектор. Саме неадекват-ність вульгарно-комуністичних виробничих відносин виступала в якості головного гальма розвитку сільського господарства СРСР.
Разом з тим знову слід вказати на необхідність діалектичного підходу до цього ключового обставині. Що стався з часом перехід до великого ма-шинного виробництва не тільки забезпечив конкурентоспроможність радянських колгоспів по відношенню до дрібним фермерським господарствам, а й змінив психологію селянина: гасло «Землі і волі!» Втратив свою актуальність. (Цим пояснюється опір селянства розгорнулася на початку 1990-х рр.. Кампанії руйнування великих господарств під прапором «фермерізаціі»). Однак колгоспи так і не стали справжніми кооперативами? «Колективними господарствами». Тому, хоча зазначена неадекватність перестала бути настільки яскраво вираженої, як на початку процесу колективізації, вона зберігала своє значення аж до загибелі СРСР.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Колллектівізація сільського господарства "
  1. 3. Праксиологической аспект полілогізма
    сільського господарства знизило б орендну плату за землю. Особливий класовий інтерес фабрикантів скоріше можна пояснити на основі давно забутого залізного закону заробітної плати, ніж на основі не менше неспроможною теорії, яка вважає прибуток результатом експлуатації робітників. У світі, організованому на основі принципу поділу праці, будь-яка зміна має тим чи іншим чином торкнутися
  2. 7. Наслідки поділу праці
    сільськими; розміщує різні галузі виробництва, видобутку корисних копалин і сільського господарства в різних місцях. Однак ще більш важливим є те, що розподіл праці посилює вроджене нерівність людей. Постійне виконання специфічних завдань ще сильніше адаптує людей до вимог виробленої роботи; у них розвиваються одні вроджені здібності і гальмується розвиток
  3. 5. Коріння ідеї стабілізації
    сільського господарства. Пізніше до цього додався грошовий ануїтет (щорічно сплачуваний внесок). Дарувальники і бенефіціарії очікували, що на щорічні виплати, виражені в певній кількості дорогоцінних металів не чинитимуть вплив зміни економічних умов. Але ці надії виявилися ілюзорними. Наступні покоління виявили, що плани їх предків не здійснилися. Під впливом
  4. 12. Індивід і ринок
    сільського господарства заподіюють шкоду виключно інтересам фермерів переважно аграрних країн і торговців зерном. Безумовно, по їх експортним інтересам завдано удар. Але не менш очевидно, що споживачі в країнах, які проводять тарифну політику, зазнають втрат разом з ними. Вони повинні платити більш високу ціну за їжу. Зрозуміло, протекціоністи парирують, що це зовсім не тягар. Оскільки,
  5. 4. Облік витрат виробництва
    сільському господарстві та гірничодобувної промисловості закон спадної віддачі. Полягають в ній помилки були розкриті вище [Див с. 123.]. Існуючі в цьому відношенні відмінності між сільським господарством і обробною промисловістю викликані різними початковими даними. Неперемещаемость землі і сезонність робіт у сільському господарстві не дозволяють фермерам використовувати весь потенціал багатьох
  6. 6. Монопольні ціни
    сільського господарства, а на міжнародному рівні договори, евфемістично звані Міждержавна угода з контролю над товарами. Для опису цієї форми втручання держави в ділове життя вироблена нова термінологія. Обмеження обсягу виробництва, а отже, і відповідного споживання, називається уникненням надлишків, а вплив, спрямований на забезпечення більш
  7. 10. Сенс грошового відношення
    сільського господарства занадто низькі, щоб забезпечити субпредельним фермерам доходи, які вони хотіли б отримати. Причиною нещасть цих фермерів є інші фермери, з більш низькими витратами виробництва. Збільшення кількості вироблених товарів, при інших рівних умовах, повинно приводити до поліпшення умов існування людей. Наслідком цього є падіння грошових цін на
  8. 1. Перспектива в оцінці часових періодів
    сільське господарство. Між оранкою грунту і збором врожаю проходить значний проміжок часу. Інший приклад поліпшення якості вина шляхом його витримування. Проте в деяких випадках час дозрівання настільки коротко, що буденна мова може стверджувати, що результат з'явився миттєво. Дія вимагає застосування праці настільки, наскільки воно пов'язане з робочим часом. Виконання
  9. 1. Феномен відсотка
    сільського господарства. Природа народжує і вирощує звірів, рибу, худобу, змушує корів давати молоко, курей відкладати яйця, дерева нарощувати деревину і приносити плоди, насіння проростати. Той, хто володіє правом присвоювати це возобновляющееся багатство, має постійним доходом. Подібно до потоку, безперервно несе нову воду, потік доходу тече безперервно і приносить все нове і нове
  10. 9. Вплив циклів виробництва на ринкову економіку
    сільського господарства як на підтвердження їхніх заяв, що стосуються недостатньої передбачливості, притаманною приватному бізнесу. Однак недозволено демонструвати характерні властивості системи вільного конкурентного підприємництва, що діє в ринковій економіці, вказуючи на умови у сфері середнього та дрібного фермерства. У багатьох країнах ця сфера інституційно огороджена від
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний