| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.1. Джерело інфляції |
||
|
Світова економіка не виникла тридцять років тому, із закінченням довгої кризової смуги 1969-1982 років. Вона почала складатися на початку XVI століття, відразу, як тільки іспанські та португальські мореплавці проклали маршрути до нових земель. За ряд століть на планеті змінилося чимало моделей господарської організації. Світовий ринок розширювався. Вже до початку?? століття він включав усі регіони планети. Фінансова глобалізація стала новим етапом розвитку світового господарства. Але вона не створила загальний ринок. Абсолютно замкнутих національних економік ніколи не існувало. Розгадку світової інфляції слід шукати в углубляющемся кризі (закономірному порушенні функціонування) сучасної моделі глобального капіталізму. У гонитві за прибутком за три останніх десятиліття монополії забули, що світовий ринок складається з внутрішніх ринків. Якщо головні з них скорочувалися, то скорочуватися повинен був і весь обсяг світового попиту. З минулого століття основними покупцями споживчих товарів були їх виробники - наймані працівники. Найбільш значущі раніше, в XIX столітті, дрібновласницькі і аристократичні верстви не грали колишньої ролі. Розширення світової індустріальної зони погіршувало матеріальне становище ключових споживачів з 1950-1960 років: американців і європейців, які виявилися змушені вдаватися до позикових коштів для забезпечення колишнього рівня споживання. Незважаючи на зростання споживання середніх верств «молодих економік», США та ЄС залишалися головними ринками збуту планети. На Сполучені Штати припадало 40% світового споживання. Частка країн Європейського Союзу становила від 20 до 25%. У 2007 році кредитний ресурс підтримки платоспроможності населення підійшов до кінця в США. Банки почали масово вилучати житло у боржників: за даними дослідницької компанії RealtyTrac, в США в 2008 році за борги по іпотеці були відчужені більше 860 тисяч будинків, а повідомлення про виселення отримали понад 2 мільйонів 300 тисяч осіб. У 2008 році «американські» симптоми стали проявлятися і в інших країнах. Означившись загальносвітове скорочення споживання. Процеси в американському господарстві вплинули на загальносвітову економічну ситуацію. Слідом за Північною Америкою йшла Західна Європа. Єдиний процес ослаблення головних споживачів планети породив інфляцію, далеко не завжди пов'язану з державною емісією (безумовно, мала місце і що грає особливу роль). Насамперед падав споживчий попит на промислові товари, більше вибірковим ставав попит на продукти сільського господарства. Ослаблення споживчого попиту оберталося скороченням замовлень між підприємствами. У колишній кількості виявлялися непотрібними машини, обладнання, сировина, матеріали та запасні частини. Компанії звільняли людей, що в 2008-2009 роках посилювало скорочення збуту, а значить і інфляцію. Знижувалася швидкість обігу грошей. Труднощі з платежами за боргами виникали вже не тільки у пересічних споживачів, а й у багатьох компаній. Проблеми банків (ще під кінець 2007 потопали у вільних коштах) не вдавалося приховати. Криза перестала сприйматися як фінансовий. Він розвернувся в повномасштабний економічний спад. У результаті фондові ринки падали. Лопалися біржові бульбашки, роздулися в результаті спекуляцій. Російські біржові індекси за підсумками 2008 року втратили 76%. Гравці не бажали далі вкладатися в папери колись вважалися надійними емітентів. Поняття «надійний» виявилося не застосовується практично ні до однієї корпорації. Попит на фіктивні біржові товари швидко знижувався. Лише надання на стику 2008 і 2009 років фінансової допомоги корпораціям з боку урядів привело до відносної стабілізації. Падіння виробництва на час сповільнилося, зростання безробіття зменшив темп. Відновився спекулятивне зростання цін на сировину. Покращилася ситуація на фондових ринках. На тлі ослаблення реального сектора фінансовий сектор виріс. Однак до осені 2009 року економіка не подала ознак завершення кризи. Породили його суперечності небилиці дозволені. Уряди один за одним (наслідуючи приклад США) оголошували, що нижня точка пройдена. У реальності приховано підготовлялася друга хвиля швидкого господарського падіння. Криза не зможе в 2010 році прийти до спонтанного завершення, на що розраховують багато неоліберальні експерти. Всі були перш фактори спаду збереглися в період фінансової стабілізації 2009 року. Надання величезних коштів корпораціям (оцінюваним за рік в 5-6 трлн. Доларів) лише дозволяло частково замаскувати реальний стан справ. Фінансова накачування великих компаній не мала антикризового значення, оскільки ніяк не скасовує причин глобальної кризи. Стабілізація не поклала кінець інфляції. У Росії, за даними Росстату, в першу половину 2009 року продовольство дорожчало в 23 рази швидше, ніж у Європейському Союзі. Всупереч очікуванням ліберальних аналітиків, більш ніж 30% девальвації рубля призвела лише до підвищення цін на місцеву плодоовочеву продукцію. З літа 2008 року по літо 2009 року вони піднялися на 22% (роком раніше зростання становило 17%). Фіксувалося істотне скорочення попиту. За перші шість місяців 2009 року офіційна інфляція в Росії склала 7,4%. Лідером серед європейських країн була Україна (8,6%). Інфляція в Угорщині становила 4,6%, у Польщі - 3,5%, в Румунії - 3,1%. Декларований Євростатом зростання цін у державах Західної Європи приблизно дорівнював 1%. Низький рівень інфляції в країнах були старими членами ЄС пояснювався, насамперед, значно меншому падінні реальних доходів населення, ніж у країнах індустріальної периферії. Подібним чином ситуація виглядала і в США. За офіційними розрахунками, в Сполучених Штатах з літа 2008 року до літа 2009 споживчий кошик подешевшала на 1,4%. Цей показник не виглядає переконливим. В американській пресі називаються і інші, менш привабливі цифри. Експерти все частіше пророкують прискорення інфляції. Однак відмічуване спостерігачами на Заході зниження або збереження цін на деякі товари породжувалося подальшого погіршення ситуації на ринках збуту. Однак погіршення ці були не настільки значні, як у країнах, де фіксувався швидке зростання споживчих цін. Загалом на планеті в 2009 році продажі скорочувалися, як і раніше. Різні дослідницькі компанії прогнозували подальше погіршення становища. Інфляція поглиблювала проблеми глобальної економіки, підхльостуючи зростання цін там, де тримався збут. У суспільстві і виникало чимало нових питань пов'язаних з інфляцією, на які не можна було знайти відповідей у ліберальній експертному середовищі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3.1. Джерело інфляції " |
||
|
||