загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

5.4. Державне регулювання ринку праці


Держава може проводити на ринку праці політику двох типів - пасивну й активну. Пасивна політика обмежується реєстрацією осіб, які шукають роботу, визначенням допомоги з безробіття, організацією системи його надання, здійсненням негрошових форм підтримки безробітних і членів їх сімей. Саме така політика головним чином проводиться на сьогоднішній день в Росії.
Активна політика держави на ринку праці в набагато більшому ступені відповідає потребам трудового населення в умовах ринкової економіки. Її мета полягає в тому, щоб кожна людина, що бажає трудитися, міг знайти робоче місце відповідно до своїх запитах. Він повинен мати можливість підвищувати свою конкурентоспроможність у боротьбі за місце на ринку праці. Для цього йому необхідно відчувати сприяння держави в самостійне працевлаштування, занятті індивідуальною трудовою діяльністю, мати можливість пройти навчання, перепідготовку, звернутися за професійним консультуванням і т.п. Таким чином, при проведенні в життя активної політики держава є партнером як працівника, який прагне самостійно заробляти кошти для своєї родини, так і підприємця - потенційного роботодавця. Партнерство держави виражається в посередництві між цими двома суб'єктами ринку. Держава може і само виступати роботодавцем, що створює робочі місця, шляхом державного підприємництва, пристроєм громадських робіт, залученням на державну службу і т.д.
При проведенні активної політики на ринку праці необхідно враховувати половозрастную структуру зайнятих, незайнятих та безробітних громадян, середній вік людей, що складають трудовий потенціал даної галузі, рівень їх кваліфікації, дохід сім'ї, одержуваний від роботи за наймом, самостійної зайнятості, індивідуальної трудової діяльності, а також розвиток та ефективність трудових інститутів (організацій підприємців, трудящих, профспілок). Важливе завдання держави - забезпечення захисту трудящих і соціального страхування.
Реалізація активної політики на ринку праці тісно пов'язана зі структурними перетвореннями економіки в регіонах і формуванням ефективних методів її регулювання.
Коли ми говоримо про державне регулювання ринку праці, то маємо на увазі заходи, що роблять вплив на зовнішній ринок праці. Ці заходи є сукупністю економічних, адміністративних, організаційних, законодавчих та інших заходів впливу на ринок праці. Основні цілі державного регулювання ринку праці полягає в найбільш швидкому залученні безробітних в процес трудової діяльності, надання робочих місць кожному бажаючому стимулюванні структурної перебудови і прискорення процесу перерозподілу працівників, що вивільняються. Основними напрямами цієї діяльності є соціальна підтримка незайнятих громадян, розвиток гнучкого ринку праці шляхом його правового забезпечення, а також працевлаштування, підготовка та перепідготовка кадрів.
Ринок праці в Росії характеризується низьким рівнем ціни робочої сили, тим більше що в більшості регіонів країни оплата праці вкрай низька і знаходиться у великому відриві від її реальної вартості. Регіональні відмінності обумовлені як загальноекономічним станом регіонів і специфікою підприємств (стратегічно важливі об'єкти, збиткові підприємства, нові перспективні організації), так і кліматичними умовами, наявністю сировинних запасів та іншими факторами. Російський ринок праці не збалансований: з одного боку, він надлишковий за обсягом, а з іншого - відбувається надлишкових обсягів персоналу на підприємствах, акумуляція надлишкової чисельності працівників, при цьому підвищення попиту на персонал призводить до дефіциту праці.
Ринок праці в Росії слабо пов'язаний з ринком капіталу, що викликає необхідність виробляти відповідну політику зайнятості, стратегію і тактику механізму регулювання російського ринку праці. У реальній економіці формування і динаміка ринку праці схильні до впливу наступних факторів:
1) фактор, що впливає на попит робочої сили, включає в себе стан економічної кон'юнктури ринку і вплив науково-технічного прогресу.
Раніше ми вже говорили про те, що інтенсивний розвиток НТП одночасно зі збільшенням продуктивності праці призводить до збільшення безробіття, особливо серед низькокваліфікованих професій, тобто перевищенню пропозиції над попитом робочої сили;
2) фактор, що впливає на пропозицію робочої сили, включає в себе демографічні процеси, мотиваційні особистісні потреби, міграційні процеси (про які згадувалося вище) та особливості трудової економічної активності соціально -демографічних груп населення;
3) фактор, що впливає на формування і функціонування ринку праці, включає в себе розвиток інфраструктури ринку праці (створення нових робочих місць) і діяльність державних органів щодо його регулювання.
Об'єктом впливу держави є окремі групи населення, працівників, підприємців, а також певні елементи організації праці. Держава надає їм різні пільги, в тому числі і податкового характеру, влаштовує громадські роботи, тим самим стимулюючи попит на працю і частково вирішуючи проблему зайнятості, само створює підприємства та робочі місця (державне підприємництво) і т.д. Залежно від особливостей об'єкта впливу можна виділити заходи загального впливу та спеціальні заходи.
По спрямованості впливу розрізняють заходи, що збільшують (зменшують) як попит, так і пропозиція на персонал, що відбиваються на структурі попиту і структурі пропозиції, націлені на збільшення ступеня їх взаємної відповідності.
За формою дії розрізняють прямі і непрямі методи регулювання. До першої групи відносять державне субсидування та стимулювання зайнятості на підприємствах всіляких організаційно-правових форм шляхом надання різних пільг, у тому числі податкових, тим підприємствам, які співпрацюють з державними службами зайнятості і приймають на роботу людей, спрямованих ними після навчання за якої професії . До другої групи належать такі заходи, як регулювання демографічної ситуації, збільшення державних закупівель, зменшення податкового тягаря, прискорення амортизації та ін, тобто важелі, стимулюючі ділову активність в період, коли економіка країни знаходиться на спаді.
За характером впливу регулюючі заходи діляться на заохочувальні, заборонні, обмежувальні і захисні. До останніх, зокрема, можуть відноситися заходи протекціоністського характеру, що захищають ринок праці від проникнення великої кількості мігрантів, що збільшують пропозицію робочої сили і складають конкуренцію місцевому населенню.
За змістом регулюючі заходи поділяються на економічні, що включають в себе організацію громадських робіт, підтримку малого і середнього бізнесу шляхом вкладення інвестицій; адміністративні - спрямовані на зниження або збільшення порогу пенсійного віку, зменшення (збільшення) тривалості робочого часу, обмеження числа робочих місць для одного працівника (включаючи роботу за сумісництвом чи суміщення професій); змішані, що поєднують в собі економічний і адміністративне регулювання, тобто що включають в себе елементи фінансової, податкової, митної, зовнішньоекономічної та інших видів державної політики; соціально-психологічні, засновані на обліку інтересів особи і різних соціальних груп населення.
Джерелами фінансування державних заходів регулювання ринку праці є кошти держбюджету, позабюджетні кошти, кошти комерційних організацій.
На сьогоднішній день державні методи регулювання ринку праці недостатньо ефективні, тому що органи, що займаються регулюванням зайнятості, не можуть у законодавчому порядку примусити підприємства різних форм власності брати на роботу направляються ним людей. При цьому на навчання незайнятих громадян та на виплату їм допомоги з безробіття витрачаються значні кошти платників податків. Складність полягає ще й у тому, що у великих регіонах, таких як Москва, Санкт-Петербург та інші міста з багатомільйонним населенням, а також у віддалених регіонах немає єдиної бази обліку та контролю за тим, де зараз працюють громадяни.
І цим користуються недобросовісні особи, схильні до шахрайства. В якості ілюстрації наведемо наступний приклад.
Один зі студентів денного відділення державного ВНЗ, розташованого в м. Москві, в 2002 р. прийшов до державної служби зайнятості за місцем свого проживання. Представивши атестат зрілості, він написав заяву, що він ніде не вчиться, не працює і бажає отримати професію водія. Довірливі і жалісливі співробітники центру зайнятості визначили молодої людини (до речі, що одержує від держави стипендію, хоча і невисоку) на курси водіння автомобіля і стали виплачувати йому допомогу з безробіття в розмірі двох мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ). Після закінчення курсів студент здав іспити, отримав водійські права і був направлений на роботу на ті підприємства, які подавали заявки в службу зайнятості про вакансії водіїв. Тричі відмовившись від роботи водія і принісши в службу зайнятості відмова від роботодавців у письмовому вигляді, що, мабуть, відповідало не тільки його бажанням, а й бажанням роботодавців, він був позбавлений допомоги з безробіття на місячний термін. Після чого він знову став отримувати допомогу і був відправлений, знову-таки за його бажанням, на тримісячні курси оператора ЕОМ. Потім історія знову повторилася. Коли його запитали, в інституті один чи він такий, студент відповів, що дуже багато зареєстровані в службі зайнятості люди просто користуються можливістю даром отримати блага від держави. Звичайно, матеріальне становище студентів важке, стипендія у них дуже маленька і прожити на неї неможливо. Але більшість студентів прагнуть зайняти активну життєву позицію і вже в студентські роки працювати відповідно до обраної ними спеціальністю, за якою вони навчаються. Цей же чоловік віддав перевагу отримувати нехай невеликі гроші, але таким способом, права на який він не має, так як є студентом очного відділення вузу.
Цей приклад наведено для того, щоб показати, що державна політика в питаннях регулювання ринку праці не завжди ефективна.
Якби існувала локальна (у рамках регіону) база даних хоча б випускників шкіл і коледжів, тобто осіб, вперше вступили на ринок праці, за якою представники різних відомств, в тому числі і центрів зайнятості, військкоматів, органів внутрішніх справ, могли б відстежувати зайнятість молодих людей, то подібна ситуація, яка веде до нецільового використання державних фінансових коштів, була б неможлива. При цьому необхідно в законодавчому порядку визначити, що будь-які підприємства або вузи, що приймають на роботу (навчання) таких осіб, військкомати, що закликають молодих людей на військову службу, мають подавати на них відомості в територіальну службу зайнятості, а та в свою чергу розсилати ці відомості по центрам, які знаходяться за місцем реєстрації даних осіб. Власне кажучи, така система діє в оподаткуванні. Підприємства подають декларацію про нарахування та сплату ПДФО на своїх працівників за минулий рік до податкової інспекції, до якої підприємство належить у відповідності зі своїм юридичною адресою, а та розсилає ці відомості інспекціям за місцем реєстрації працівників.
Таку ж систему слід ввести для обліку та контролю зайнятості не тільки молодих людей, а в перспективі і для всіх осіб працездатного віку. Поряд з цим треба в законодавчому порядку зобов'язати роботодавців, які подають заявки про наявні у них вакансії, приймати на роботу осіб, які направляються службою зайнятості. По суті справи, це інша сторона медалі - підприємства роблять вигляд, що співпрацюють з органами регулювання зайнятості, отримують від них які-небудь пільги, але не виконують своїх зобов'язань.
Цю ситуацію необхідно докорінно переламати, інакше говорити про підвищення ефективності економіки праці неможливо. Удосконалення ринкових відносин у нашій країні має бути безпосередньо пов'язане з державною політикою регулювання ринку праці. У російських умовах необхідний перехід від переважно пасивної політики держави на ринку праці, що проводиться в даний час, до впровадження в життя елементів активної політики регулювання зайнятості.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 5.4. Державне регулювання ринку праці "
  1. 4. Державне регулювання ринку праці
    4. Державне регулювання ринку
  2. Основні напрямки державного регулювання ринку праці
    Внаслідок різноманіття внутрішніх регуляторів, а також в силу соціальної важливості ефективного функціонування ринку робочої сили він потребує кваліфікованого регулювання. Представляється, що створення такої дієвої системи регулювання в сфері зайнятості є однією з основних соціальних завдань проводяться в Росії реформ. Треба сказати, що дещо в цій галузі вже зроблено. Прийнятий
  3. Непряме регулювання ринку робочої сили
    Перелічені напрямки не вичерпують всіх заходів впливу держави на ринок праці. Поряд з ними існує комплекс заходів непрямого регулювання даного ринку: податкова, грошово-кредитна і амортизаційна політика уряду. Крім того, чималий вплив на ринок праці надає і законодавство в галузі соціального забезпечення, трудових відносин, цивільних прав і т.п. У США,
  4.  Терміни і поняття
      Повна зайнятість Безробіття Природний рівень безробіття (природна безробіття) Структурна безробіття Фрикційне безробіття Циклічна безробіття Сезонна безробіття Часткове безробіття Приховане безробіття Застійна безробіття Технологічна безробіття Закон Оукена Зайняті Робоча сила Економічно активне населення Структура робочої сили
  5.  Питання для самоперевірки
      1. У чому полягає механізм функціонування ринку праці? 2. Які основні концепції ринку праці в західній економічній науці? 3. В якому напрямку еволюціонує сучасний ринок праці? 4. Що таке сегментація ринку праці? 5. Що показує крива Філліпса? 6. Якою є сучасна галузева та професійно-кваліфікаційна структура робочої сили? 7. Що в економічній
  6.  3.4. МЕТОДИ БОРОТЬБИ З БЕЗРОБІТТЯМ. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК БЕЗРОБІТТЯ, ІНФЛЯЦІЇ І ВНП
      Державне регулювання ринку праці - це комплекс еко-номічного, адміністративних, законодавчих і організаційних заходів держави щодо захисту працівників від фінансових втрат, викликаний-них безробіттям. Методи боротьби з безробіттям визначаються наукової концепції-їй, якою керується уряд країни при розробці дер-жавних програм зайнятості. Відповідно до поглядів
  7.  3.3. Ринок праці та механізм його дії
      Сфера праці - одна з найважливіших і багатопланових областей економічного і соціального життя суспільства. До неї відносяться і ринок робочої сили взагалі, і безпосереднє використання трудових ресурсів у суспільному виробництві. На ринку праці реалізується головний фактор виробництва - ресурси праці (робоча сила). Там складається ціна ресурсів праці, визначаються умови її найму, в тому числі
  8.  5.3.2. Взаємозв'язок безробіття та інфляції
      Важливою основою для державного регулювання ринку праці з метою зниження рівня безробіття є взаємозв'язок безробіття та інфляції. Графічно вона виражається кривої Філліпса (рис. 5.3). Рис. 5.3. Крива Філіпса: Р - рівень цін, що відображає темпи інфляції; U - рівень безробіття; N - поєднання природного рівня безробіття і зростання цін при цьому рівні безробіття; UN * сг
  9.  Тематика курсових робіт з дисципліни «Макроекономіка»
      1. Основні проблеми і методи макроекономічних досліджень. 2. Макроекономічна політика в різних економічних системах. 3. Макроекономічна збалансованість на основі ринкових методів господарювання. 4. Національна економіка та її структура. 5. Макроекономічна ефективність. 6. Різноманіття форм власності - одна з важливих передумов ефективної макроекономічної
  10.  5. Конкуренція
      У природі переважає нерозв'язний конфлікт інтересів. Засоби до існування рідкісні. Розмноження має тенденцію перевищувати можливості прожитку. Виживають тільки самі пристосовані рослини і тварини. Антагонізм між тваринами, вмираючими від голоду, і тими, хто вириває у них їжу, непримиренний. Громадська співпраця в рамках поділу праці усуває цей антагонізм. Ворожість
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний