Головна
ГоловнаЕкономікаАналіз → 
« Попередня Наступна »
Василь Колташов. Криза глобальної економіки, 2009 - перейти до змісту підручника

Великий і ненадійний Китай


Десятиліття економічного зростання в КНР вселили всьому світу віру в надійне завтра цієї країни. Перш ніж китайська промисловість почала втрачати замовлення, сумніватися в могутній економіці КНР мало хто насмілювався. Навіть падіння на фондовому ринку країни не могло розсіяти ілюзій.
Припускаючи, що господарські проблеми США незабаром позначаться на Китаї, ЦЕІ ИГСО констатував: стійкість економіки Китаю сильно переоцінена. Бурхливе економічне зростання за три останні десятиліття так і не створив у країні міцного внутрішнього ринку. Залежність китайської промисловості від зовнішнього збуту була настільки велика, що національне господарство КНР можна було назвати вкрай уразливим для глобальної кризи. Прихід світової економічної кризи в Китай здатний був завдати великої шкоди виробничому і фінансовому секторам, розбалансувати всю соціально-політичну систему країни і навіть спричинити розпад держави. Що виявилося особливо цікавим, це те, що ИГСО представив свої оцінки всього за кілька днів до масових виступів у Тибеті та інших «національних автономіях» КНР.
До початку кризи КНР експортувала товари в 182 країни світу. Економіка Китаю зростала зі швидкістю що досягає 10% на рік. Вона склала на кінець 2007 року близько 45% від економіки США, що приблизно було 12-14% світового господарства. При цьому КНР залишалася вкрай нерівномірно розвиненою країною, величезна частина населення якої була зайнята працею в напівнатуральної сфері.
У світовій системі, незважаючи на самостійні жести, КНР займає полуперіферійние положення. Широкі маси китайців існують в страхітливій злиднях, а придушення їхнього невдоволення здійснюється репресивної бюрократичною машиною. У країні є внутрішні кордони, що відокремлюють промислові зони від доіндустріальної периферії, здійснюється жорсткий контроль переміщення громадян.
У міру підвищення попиту на робочу силу держава мільйонами приваблювало робітників з сільських районів. До останнього моменту ці заходи сприяли підтримці низької вартості робочої сили, створюючи вигідні для інвесторів умови.
Проте з часу відкриття глобальної кризи «переваги» відсталості додавали КНР стійкості. Восени 2008 року влада Китаю оголосила, що скорочення експорту не катастрофічно. Чиновники з гордістю заявляли: уряд збільшить підтримку сільським жителям, а вони зможуть купувати більше промислових товарів. Але які б декларації не видавало керівництво КНР, країна наприкінці 2008 року залишалася вразливою не менше ніж на його початку. Криза у всю позначався восени на промисловості, частина якої стояла вже з середини літа.
У загальній масі населення Китаю (1,3 млрд. жителів) споживацьки активний «середній клас» становив на кінець 2007 року приблизно 100 млн. чоловік. При цьому рівень його доходів був нижче, ніж у середніх верств в «старих індустріальних країнах». Пряма залежність внутрішнього ринку КНР від попиту на китайські товари в інших країнах гарантовано робила його вкрай уразливим. Спад в США і інфляційний звуження інших ринків означав для Китаю незабаром масштабне падіння продажів експортованих промислових виробів, а потім сировини і сільськогосподарської продукції.
Китай розвивався в заданому світовим ринком напрямку. Він не міг його кардинально змінити. У ЦЕІ ИГСО відзначали, що прихід в країну кризи повинен був обернутися спадом промислового виробництва, відтоком капіталів і великими фінансовими труднощами для китайських корпорацій. Величезні золотовалютні резерви «фабрики світу», які доходили на початку 2008 року до $ 1,33 трлн. (70% з них було розміщено в доларових активах) не знімали проблеми економічної уразливості.
Навесні криза в США все більш давав себе відчути в торгівлі. Уряд КНР розглядало проблеми в США як безпосередню загрозу для своєї економіки. Однак відбувалися міждержавні фінансові вливання в американське національне господарство не знімали системної проблеми звуження центральних ринків планети і не могли призвести до легкому проходженню кризи. Запевнення експертів у швидке завершення рецесії в США або навіть її запобіганні лилися потоком, але нічого не змінювали. Прихід кризи в Китай загрожував спричинити зупинку значної частини промисловості, включаючи видобувну, викликати фінансові труднощі і загострити соціальні протиріччя.
Влада Китаю були життєво зацікавлені в м'якому проходженні проблемного етапу в розвитку глобального ринку. Але якщо почався світова криза виявився б затяжним, то КНР очікували великі соціально-політичні потрясіння. Тибет опинився лише першою ознакою змін.
Найбільш гострою проблемою Китаю в останні місяці перед кризою вважалася інфляція. У 2007 році продукти подорожчали за офіційними оцінками на 12%. За деякими продовольчих товарах цінової зростання склало 40-50%. Висока інфляція призвела до купівельному ажіотажу, скорочуючи споживчі можливості національного ринку. Уряд КНР всіляко демонструвало на публіки свою непричетність. Однак в останні роки (2004-2007 роки) в «молодих економіках» виявилася тенденція подорожчання робочої сили. Попит явно випереджав пропозицію, фахівців бракувало. Зарплати на ринку йшли вгору. З подібним «злом» буржуазні режими не могли не боротися. Кращим засобом виявлялося споживче знецінення національних валют. Юань також втрачав у товарному відношенні, як і рубль.
Причина китайської інфляції полягала не в збільшенні обсягів внутрішніх кредитів та іноземних інвестицій, як вважали аналітики в КНР. Китайська інфляція була породжена проблемами в світовій економіці, також підсилюють інфляцію в інших країнах. Крім власного бажання урядів підірвати доходи працівників, на національні валюти переносилася інфляція з долара і євро (юань був прив'язаний до долара). З зими 2008 року зростаючим виявлялося вплив фондових ринків. Іншим фактором, підхльостувати інфляцію, стало утруднення збуту товарів вироблених в Китаї та інших країнах індустріальної периферії. В результаті того, що одні товари застрявали на ринку, дорожчати починали ті товари, які як і раніше активно збувалися. Капітали спрямовувалися з мертвих зон економіки в живі. Саме з цим був пов'язаний зростання цін на продовольство.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Великий і ненадійний Китай "
  1. Приклад 37. Китай: акуратна демонстрація сили
    Одним з перших на плани введення євро відреагував Китай. Вже в квітні 1998 року ЦК КПК оформив рішення, за яким за 6-8 місяців після введення євро (тобто до липня-вересня 1999 года) співвідношення між американським доларом і валютами країн єврозони в державних валютних резервах мало бути рішуче змінено на користь євро . У більш віддаленій перспективі намічалося поетапне
  2. Торік в Мекси-ку було направлено S 24 млрд, а в Китай S 11 млрд.
    Торік в Мекси- ку було направлено S 24 млрд, а в Китай S 11 млрд. Загальна сума капи-талів, направлених з промисло-но розвинених країн до країн третього світу, склала близько S 60 млрд. На перший погляд сума здається солід-ної, але в порівнянні із загальносвітовою обсягом інвестицій, що становить понад S 4 трлн, вона виглядає просто як кишенькова дрібниця. Іншими словами, якщо
  3. 5. Китай
    Протягом 60-х і початку 70-х років Китай повсюдусчітался найкращим прикладом успішного еконо-мічного розвитку. До 1949 р., коли коммуністипод керівництвом Мао Цзедуна встановили конт-роль над усім Китаєм, країна вже протягом 12 летвела зовнішні і внутрішні війни, а від политиче-ської нестабільності страждала ще з кінця XIX в.Повсюду були сліди розорення воєнного часу, а дохід на душу населення
  4. Ціни на нафту знизилися до 40-50 доларового порога, який був визначений в прогнозі ИГСО від 6 жовтня. Як подальше падіння вартості вуглеводнів відіб'ється на курсі рубля по відношенню до провідних валют?
    Падіння цін на нафту змінює ситуацію із зовнішньоторговельним балансом на користь імпорту. Це означає, що рубль приречений дешевшати. Долар і євро навпаки будуть поки рости. Що стосується ввезення в країну іноземних товарів, то він буде скорочуватися. Стрімке зростання державних витрат, безумовно, зіграє на ослаблення рубля. Ніякого споживчого попиту витрати уряду не стимулює.
  5. В даний час на всіх фондових біржах планети панує паніка. 17 березня ринок цінних паперів знову обвалився. Вперше за останні роки у світі повально заговорили про кризу. Він дійсно почався або понеділкове пониження курсу тільки несподівана коректування?
    Падіння 17 березня не є несподіванкою і не екстрене пригода, яким його намагаються зобразити. Один за іншим обвали на фондових ринках відбуваються з початку року. Глобальна економіка повільно занурюється в кризу. Багато економістів продовжують це заперечувати. Уряду розраховують поправити ситуацію фінансовими заходами, але негативні ознаки в світовому господарстві продовжують з'являтися. Найкращі
  6. 17.3. Захід Китайської імперії
    Монгольське завоювання Китаю Майже 70 років монголи намагалися завоювати Китай. В 1280 р. Китай повністю опинився під владою монголів, хан Хубілай став китайським імператором монгольської династії Юань. У перші ж роки правління монголів економіка країни прийшла в занепад, шкоди було завдано землеробства і ремесел. Знадобилося кілька десятиліть, щоб все це відновити. При Хубилае було
  7. Китай залишається без ринків
    Китайська промисловість продовжувала втрачати зовнішні ринки збуту. У перспективі це загрожувало призвести до краху експортної орієнтації економіки КНР. Переорієнтувати більшість підприємств працюють на зовнішній ринок не вдавалося. Внутрішній ринок Китаю був обмежений. Споживання в США і ЄС продовжувало знижуватися. Втрати китайської індустрії від кризи могли стати одними з найбільших у світі.
  8. Наскільки інтенсивний економічний роств Китаї?
    Темпи економічного зростання в Китаї та Радянському Союзі протягом усього періоду розвитку полюбити стандартам надзвичайно високі. Але все жеоні не є найвищими в світі. У тече-ня тривалого часу темпи економічногозростання в Японії перевершували відповідні по-казателі Китаю та Радянського Союзу. Корея і Тай-вань в 60-ті, 70-ті і 80-ті роки розвивалися гораздобистрее, ніж Китай.
  9. 11.4. Великий Китай: головна подія XXI століття
    Протягом останньої чверті століття, тобто життя цілого покоління Китай служить безпрецедентним прикладом рекордно високого і при цьому стійкого зростання величезної за масштабами та виключної по внутрішній неоднорідності економіки. За 15 років, що передують глобалізації, він збільшив свій ВВП майже в 3,2 рази, розвиваючись більш ніж удвічі швидше людства в цілому (за той же час наростив
  10. Сутність економічного розвитку
    Економічний розвиток суспільства являє собою багатоплановий процес, що охоплює економічне зростання, структурні зрушення в економіці, вдосконалення умов та якості життя населення. Відомі різні моделі економічного розвитку (модель Німеччини, США, Китаю, країн Південно-Східної Азії, Росії, Японії та інших країн). Але при всьому їх різноманітті і національних особливостях існують
  11. Ремесла і промисловість
    Стародавній Китай славився своїми ремеслами. З часів неоліту тут досягли високої майстерності в обробці каменю , кістки, дерева. Великий розвиток отримало гончарство. У країні було багато високоякісної білої глини - каоліну. Спочатку керамічні вироби ліпилися руками стрічковим способом - глиняні стрічки клалися по спіралі. Пізніше стали застосовувати гончарний круг. Глиняні судини робилися