Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
З.К. Океанова. Економічна теорія. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

антиінфляційного регулювання

З урахуванням різноманіття причин і факторів інфляції визначається анти-інфляційна політика. При цьому кожне із проявів обумовлює відповідні контрзаходи.
Як зазначалося, існують різні підходи до визначення причин інфляції.
Монетаристи пов'язують причину інфляції з кількістю грошей в обігу. Вони вважають, що ціни товарів залежать тільки від кількості грошей в обігу. Надлишок грошей породжує інфляцію. Вся відповідальність за інфляцію покладається ними на державу, яка допускає надмірну емісію грошей.
Це суперечить позиціям класичної школи, яка вважає, що ціни товарів залежать виключно від вартості, а не від кількості грошей. Відповідно, класики виходять з того, що кількість грошей в обігу має бути адекватно сумі вартостей товарів.
І той, і інший підходи окремо є односторонніми, чи не ви-ражаем досить повно і об'єктивно реальної причини інфляції.
Насправді причини інфляції - і в реальному секторі економіки, і в грошовій сфері ..;]
Як правило, зміни в грошовій сфері є наслідком змін в реальному секторі економіки. Порушення стабільності у виробничій сфері по ланцюжку зачіпає всі інші сфери. Розвиток ВПК деформує економікою т. д.
В умовах нестабільності і невизначеності в реальному секторі економіки грошові потоки також втрачають керованість. Додаткові викиди грошей в обіг без належного обгрунтування розвивають і підсилюють інфляційні процеси.
Тому проблеми інфляції - це не тільки і не стільки проблеми регулювання і контролю за грошовою масою, скільки проблеми, пов'язані з відтворювальними процесами і відтворювальної політикою в реальному секторі 'економіки. Грошові потоки в значній мірі дзеркально відображають ці процеси, хоча і не виключають певною мірою їх самостійного руху відповідно до реалізує їх державною політикою.
Можна виділити фактори інфляції, що знаходяться і на стороні попиту, і на стороні пропозиції.
Фактори інфляції на стороні пропозиції грошей:
- надмірна емісія грошей, здійснювана Центробанком для покриття збільшених потреб держави у зв'язку із проведеною політикою перевищення витрат над доходами;
- здійснювана Центробанком політика щодо збільшення пропозиції грошей;
- кредитна експансія банків, обумовлена ??ефектом мультиплікат-ра.

Фактори інфляції на стороні попиту:
- потреби держави у зв'язку з політикою перевищення витрат над доходами, у тому числі витрати на ВПК і військові дії і т. д. ;
- потреба в додаткових грошах у зв'язку з обміном національної валюти на іноземну і виходом значної частини її зі сфери звертання-ня;
- попит на гроші з боку активів та населення, пов'язаний з інвестуванням у виробничу чи інші сфери, в тому числі спрямований на структурні перетворення економіки, необхідний для обмінних операцій і т. д.
Поряд з перерахованими на інфляцію можуть вплинути зовнішні фактори, коригувальні динаміку між грошовими і товарними потоками, наприклад зміна цін на міжнародному ринку, фактори, пов'язані з міжнародною нестабільністю, війнами і т. д.
Разом з тим найважливішими зумовлюють інфляцію чинниками ви-ступають механізми державного управління , що не зорієнтовані на сба-лансірованность грошових і товарних потоків.
Тому неодмінною умовою антиінфляційних процесів є обгрунтована, відповідна прогресивним тенденціям суспільного розвитку урядова політика.
В її рамках можливе виділення двох найважливіших напрямків:
1) регулювання структури і пропорцій відтворення;
2) проведення ефективної грошово- кредитної і фінансової політи-ки.
В умовах нормально функціонуючої економіки доцільно мінімізувати втручання держави в процеси грошового регулювання, здійснювані Центробанком. В умовах же інфляції таке втручання необхідне.
Деякі дослідники піднімають проблему визначення "ціни інфляції", тобто кінцевих результатів її впливу на доходи суспільства. При цьому виділяють три рівня: позитивний, нульовий і негативний.
Позитивний - визначається виграшем держави від друкування додаткових грошей, які є джерелом покриття бюджетного дефіциту, а також виграшем, одержуваних комерційними банками, промисловими і торговими монополіями. Водночас сама постановка питання про позитивному значенні інфляції для суспільства видається не зовсім зрозумілою, а фактори, на підставі яких дається позитивна оцінка ціни інфляції, сумнівними.

Нульовий варіант - досить рідкісне явище, що має місце при "автоматичної" індексації грошових доходів відповідно зростанню цін. При цьому в міру подорожчання товарів і послуг в тому ж масштабі зростають заробітки. Видається, що це варіант відсутності інфляції, при якому немає необхідності визначати її ціну.
Негативний варіант виникає найчастіше. У більшості випадків він зачіпає фірми і домашні господарства. Він визначається:
- втратами від зберігання готівки вдома. При цьому "ціна інфляції" визначається тією кількістю додаткових грошей, які можна було б отримати при зберіганні грошей у банку. Разом з тим досить типові ситуації, коли величина відсотка не компенсує інфляційних втрат;
- витратами меню, пов'язаними із зростанням цін в магазинах, кафе, на транспорті і т. д.;
- витратами, породжуваними недосконалістю юридичної практики, якщо, наприклад, в договорах не передбачена динаміка цін у зв'язку з яка відбувається інфляцією;
- втратами через недосконалість податкового законодавства, яке, як правило , складається без урахування дії інфляції на величини одержуваних доходів;
- витратами через невірні інфляційних очікувань, які виникають, якщо люди не передбачали зростання цін або неправильно визначили рівень (хід) інфляції.
Представлені дослідження важливі з точки зору конкретики інфляційної динаміки, разом з тим не орієнтують на методологічні підходи, пов'язані з її сутністю і регулюванням.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " антиінфляційний регулювання "
  1. Вибір між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді Однак антиінфляційна політика по
    антиінфляційна політика по П. Волкеру грунтувалася на значному підвищенні рівня безробіття, який в 1982-1983 рр.. становив при-мірно 10%. У той же час виробництво товарів і послуг, що вимірюється реальним ВВП, було значно нижче трендового рівня (рис. 31.1 в гол. 31). Скорочення темпів зростання цін по П. Волкеру призвело до найбільш глибокого спаду в економіці США після Великої
  2. Терміни і поняття
    антиінфляційна політика Монетаристская антиінфляційна політика
  3. Відмінності в концепціях антициклічного регулювання
    антиінфляційна політика, боротьба з монополізмом), теж можна розглядати як окремі випадки антициклічного
  4. ЛІТЕРАТУРА
    Інфляція і господарський механізм / Відп. ред. д.е.н. СМ. Нікітін. М.: Наука, 1993. Нікітін СМ., Глазова Е.С., Степанова М.П. Антиінфляційна політика: зарубіжний досвід і Росія / / Гроші і кредит. 1995. № 5. Сучасна інфляція: витоки, причини, протиріччя / Відп. ред. д.е.н. СМ. Нікітін М.: Думка,
  5. (В 1960-і рр..
    Антиінфляційної політики У жовтні 1979 р., після другого різкого підвищення цін на нафту і відповідної-ного шокового зсуву пропозиції в світовій економіці, призначений двома ме-сяцамі раніше на пост голови ФРС Пол Волкер прийняв рішення про відповідні дії. Як страж національної грошової системи, він усвідомлював, що його единий вибір - антиінфляційна політика. П. Волкер не Антиінфляційна політика
  6. антиінфляційного регулювання використовуються два типи економічної політики: - політика, спрямована на скорочення бюджетного дефіциту, обмеження кредитної експансії, стримування грошової емісії. Відповідно до монетаристскими рецептами застосовується таргетування - регулювання темпу приросту грошової маси в певних межах (відповідно до темпом зростання ВВП); - політика
    51. антиінфляційного регулювання ЕКОНОМІКИ
  7. антиінфляційну) політику. Мета антиінфляційної політики полягає в тому, щоб зробити інфляцію керованою, а її рівень - досить помірним. Для цього використовується широкий набір грошово-кредитних, бюджетних, податкових методів, заходи в галузі політики доходів, а також різні програми стабілізації, включаючи проведення радикальних грошових реформ. Методи боротьби з інфляцією
    Антиінфляційна тактика
  8. антиінфляційної політики, необхідно виходити з здійснення таких заходів, які або вели до нарощування пропозиції без збільшення попиту, або викликали скорочення попиту без розширення пропозиції. Отже, мова повинна йти про такі заходи, які, з одного боку, сприяли б нарощуванню товарної маси, з іншого - сприяли б стиснення грошової маси. З боку
    5.2.3. Антиінфляційна політика уряду
  9. антиінфляційної політики держави є зниження темпів інфляції до прийнятних розмірів, управління інфляційними процесами щоб уникнути негативних наслідків і скочування до гіперінфляції. Оскільки основна причина інфляції криється в збільшенні грошової маси, то боротьба з нею передбачає скорочення темпів зростання кількості грошей в обігу. У свою чергу це призводить до скорочення
    Стаття 11. Повноваження органів регулювання природних монополій
  10. регулювання природних монополій вправі: приймати обов'язкові для суб'єктів природних монополій рішення про введення, про зміну або про припинення регулювання, застосуванні методів регулювання, передбачених цим Законом, в тому числі про встановлення цін
    Краткосроч-ная крива Філліпса переміститься вниз, і економіка досягне низької інфляції швидко і без витрат у вигляді
  11. Краткосроч-ная крива Філліпса переміститься вниз, і економіка досягне низької інфляції швидко і без витрат у вигляді тимчасово високого рівня безробіття і низького обсягу випуску. Антиінфляційна політика по П. Волкеру Рис. 33.11 антиінфляційних-ная ПОЛІТИКА ПО П. Волкер Діаграма побудована на даних про рівень безробіття і темпах інфляції (вимірюваних Дефла-тором ВВП) в США в
    Краткосроч- ная кривая Филлипса переместится вниз, и экономика достигнет низкой инфляции быстро и без издержек в виде временно высокого уровня безработицы и низкого объема выпуска. Антиинфляционная политика по П. Волкеру Рис. 33.11 АНТИИНФЛЯЦИОН- НАЯ ПОЛИТИКА ПО П. ВОЛКЕРУ Диаграмма построена на данных об уровне безработицы и темпах инфляции (измеряемых дефля- тором ВВП) в США в